Про росіян у Проєкті «Аве Марія»

За сюжетом книги, як ми можемо дізнатися з анотації, головний герой вирушає у космос, аби відвернути загибель людства. Науковці всього світу обєднуються, аби збудувати корабель і відправити астронавтів у далеке невідоме: американця, китайця і росіянку. Враховуючи сетинг, це доволі класична комбінація, де на ринку космічних досліджень є три найбільші гравці, чиї дослідження є ключовими для успіху операції. Загалом у книзі фігурує двоє героїв — представників росії. Власне астронавтка і очільник дослідження в РФ. Щоб не заспойлерити читачам сюжет, ми тільки побіжно можемо зазначити, що вони не є головними героями історії, а їх репрезентація радше відображає портрет типового росіянина — любителя водки, представника своєї тоталітарної країни. 

На відміну від, наприклад, «Орбіталу», де російські персонажі відіграють ключову роль в книзі, в  «Проєкті “Аве Марія”» головним героєм, оповідачем і центральною фігурою однозначно є американець Райленд Ґрейс. В період холодної війни космос став трофеєм на великих перегонах, тож не дивно, що в художній літературі і США і Радянського Союзу досить часто підсвічуються і суперництво і співпраця обох країн. В тій же «Другій Одіссеї» Артура Кларка маємо мандрівку російського космічного корабля «Лєонов» на Юпітер і гонку з китайським кораблем «Цянь». Разом з тим, американська література, і якщо ширше — кіно, майже завжди зосереджені на індивідуальних якостях героя, що рятує світ, на противагу радянському оспівуванню величного союзу. 

Новий виток інтересу до всього російського чи радянського ми спостерігаємо від початку 2026 року. Серіали, що рясніють романтизацією «загадочной русской души», перечитування «класиків», шпигунські протистояння «геніальних» КГБ-шників та ЦРУ, що автоматично ставлять їх на один щабель як рівноцінні організації (хоча ті інструменти впливу, якими славиться тоталітарна машина навряд чи можуть піддаватися бодай якісь об’єктивній оцінці в таблиці порівняння з іншими світовими структурами). 

Словом, так, росія присутня у світовому культурному просторі. Присутня і в цій книзі. Чи обговорювали ми варіант не видавати цю книгу? Так. Чи моделювали ситуацію, за якої відмовляємося від своїх зобов’язань перед партнерами і правовласниками? Так. Як видавництво, яке заснували волонтери і яке видає здебільшого військових, чи оцінювали ми присутність цієї книги в нашому портфелі як таку, що дисонує з іншими виданими книгами? Так. І ось яких висновків ми дійшли. Якби росіяни висвітлювалися у цій книзі як виключно позитивні персонажі, якби вони відігравали вагому роль в сюжеті, чи рятували світ, то так, ми однозначно відмовились би від цієї книги. Але це не так. 

Й Історія не про те. Вона про Райленда Ґрейса — людину, яка на краю світу продовжує чинити правильно. Це майстерно написана історія, насправді не тільки про космос. І відмовляючись від неї, ми б відмовилися більшою мірою від цього, а не від присутності росіян. 

Чи воліли б ми, аби їх не було? Та звісно! Але ми не можемо ігнорувати все, де фігурує росія по факту присутності. Закликаємо пам’ятати про ціну розвитку «радянської науки» — зокрема, шляхом примусової русифікації, обмежень, шантажу, репресій і привласнення досягнень вчених українського походження та вихідців з інших поневолених імперією народів. Також, коли нашим друзям і колегам із західного світу видається цікавою й привабливою «загадочная русская душа», нагадуймо їм: вся загадка у тому, що душі в росіян немає. Бо, на жаль, у книзі про космос та наукові розробки в космічній галузі не обійшлося без згадки про росіян. Тож плекаймо Україну в собі так, аби в майбутньому нам більше не доводилося згадувати росію в контексті яких-небудь успіхів чи інновацій — бо там, де ми плекаємо Україну, місця росії автоматично немає.